close

  • Faithful to my Homeland, the Republic of Poland

     

  • ІСТОРІЯ КОНСУЛЬСТВА

  •  

    Відкриття нового будинку консульства по вул. Івана Франка, 108. Ліворуч міністр закордонних справ РП у Львові Радослав Сікорський, праворуч міністр закордонних справ України Костнянтин Грищенко. Фото: Д. Ґрещук

     

    Історія польської дипломатичної установи у Львові бере свій початок у далекому 1987 році, коли в столиці західної частини України з’явилося Консульське агентство, яке тоді представляло ще Польську Народну Республіку. Його першим керівником був консул Влодзімеж Восковський. У 1993 році, уже в незалежній Українській державі, Агентство було перетворене на Генеральне консульство Республіки Польща, а першим Генеральним консулом у Львові став Генрик Литвін, нині Надзвичайний та Повноважний Посол РП в Україні.

    Двадцятип’ятирічне існування польського дипломатичного представництва у Львові – це час, багатий на численні політичні події, що відбувались у цій частині Європи. Тогочасні динамічні зміни стосувалися й роботи нашої установи. Спершу львівський консульський округ охоплював аж вісім областей Західної України: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку та Чернівецьку. Ця територія зменшилась у 2003 році, після утворення нового, Луцького консульського округу, до якого приєднано Волинську та Рівненську області. Схожа ситуація повторилась у 2009 році, коли, після утворення консульської установи у Вінниці, наш округ зменшився ще на Хмельницьку область. Зараз територія округу – це наступні області Західної України: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська.

    Протягом 1987–2012 років установу очолювали чотирнадцять керівників або осіб, які виконували їхні обов’язки. Спершу це були очільники ще Консульського агентства ПНР і РП (після 1989 р.), а саме консули: Влодзімеж Восковський (1987–1990), Януш Лукашевський (1990–1991) і Анджей Крентовський (в. о. 1991). Першим генеральним консулом у Львові став Генрик Литвін (1991–1994). Після нього ці обов’язки по черзі виконували Марек Краєвський (в. о. 1994–1995), Томаш-Марек Леонюк (1995–1997), Пйотр Коновроцький (1997–2000), Вінцент Дембицький (в. о. 2000), Кшиштоф Савицький (2000–2003), Януш Яблонський (в. о. 2003–2004), Веслав Осуховський (2004–2008), Ґжеґож Опалінський (2008–2011) та Анджей Дрозд (в. о. 2011).

    Зараз керівником установи є Генеральний консул, титулярний посол Ярослав Дрозд (з 1 вересня 2011 року).

    Описуючи діяльність польської дипломатії у зазначений період, слід згадати про такий важливий елемент закордонної політики, як економічна промоція. Завдання в цій сфері в 1989–2006 роках надзвичайно успішно здійснював Економічно-торгівельний відділ консульства, створений як представництво Міністерства економіки РП. Функції керівників відділу виконували по черзі консули: Мар’ян Озімек (1989–1990), Анджей Цінсерлінґ (1990–1994), Анджей Козловський (1994), Яцек Ґералт (1994–1999), Міхал Узембло (1999–2005) та Анджей Краснодембський (2005–2006).

     

     

    ПОЧАТОК ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВИ. 1987–1991 РОКИ

    Момент відкриття Консульського Агентства ПНР у Львові, 22.07.1987 р. Керівник установи консул Влодзімеж Восковський піднімає польський прапор на флагшток перед будинком по вул. Івана Франка, 110. Світлина з архіву В. Восковського.

     

    Польський прапор на щоглу перед резиденцією установи, розташованої в колишній віллі львівського художника Станіслава Качор-Батовського на вулиці Івана Франка, 110 (раніше вул. Святої Софії) було піднято 22 липня 1987 року, хоча фактично офіс діяв уже раніше. Перша консульська операція – видання тимчасового паспорта для повернення до Польщі – записана в наших анналах під датою 15 липня 1987 року.

    На рішення про створення у Львові польського дипломатичного представництва вплинула необхідність належно подбати про численних польських громадян, які тоді подорожували транзитом територією Західної України в напрямку Балканського півострова. Варто згадати, що це був час великих промислових проектів на західних рубежах Радянського Союзу, у втіленні яких брали участь спеціалісти з Польщі. Тут слід назвати підприємство «Енергополь» («Energopol») і його директора, незабутнього Юзефа Бобровського, який ще до розпаду СРСР розпочав ризиковані тоді роботи на зруйнованому польському Цвинтарі «Львівських Орлят».

    Із великою вдячністю ми згадуємо співробітників представництв закордонної торгівлі підприємств «Метронекс» («Metronex») та «Унітра» («Unitra»), які діяли при Консульському агентстві, а також представників Польської Держзалізниці (PKP) і Польських Авіаліній (LOT).

    Окрім офіційних причин, були також й такі, про які тоді голосно не говорили. Польській стороні йшлося, насамперед, про належну увагу до польської національної меншини в Західній Україні.

    Кам'яний орел знайдений у підвалинах пам'ятника Леніну у Львові.

     

    Початок діяльності польського Консульського агентства у Львові припав на нелегкий період змін у Центрально-Східній Європі, які віщували кінець епохи комунізму. Уже у вересні 1990 року у Львові, на очах багатьох тисяч демонстрантів, було знесено пам’ятник Леніну, у фундаменті якого знайдено… польського кам’яного орла, що походив з одного з надгробків на «Цвинтарі Львівських Орлят». Разом з іншими фрагментами уламків, фігура орла була використана для забезпечення стійкості фундаменту пам’ятника вождеві пролетаріату. Період змін у Центрально-Східній Європі закінчився здобуттям суверенітету Польщею та незалежності Україною. Республіка Польща 2 грудня 1991 року стала першою державою у світі, яка визнала незалежність України.

    Консул В. Восковський (посередині), Ростислав Братунь (ліворуч) та Костянтин Чавага (праворуч) у трамваї, після установчих зборів Товариства польської культури Львівщини, 3.12.1987 р. Світлина з архіву К. Чаваги, автор: Борис Криштул.

     

    Кінець 80-х років ХХ століття – це початки відродження національного життя польської меншини в Західній Україні. Саме в той час з’явилися «Польське культурно-освітнє товариство» (1988), перетворене на «Союз поляків України», та «Товариство польської культури Львівщини» (грудень 1988).

    Зустріч консула Я. Лукашевського з польськими та радянськими прикордонниками, 1990 р. Світлина з архіву Я. Лукашевського.

     

    Консульська установа із самого початку намагалася підтримувати діяльність цих організацій, спрямовану на інтеграцію польської спільноти, та щиро турбуючись про збереження польської мови та культури. Кінець 80-х років ХХ століття – це також відродження релігійного життя Західної України, а відтак – початок повільного й копіткого процесу повернення майна та відновлення римо-католицьких храмів на територіях проживання польських громад. Незважаючи на занепад СРСР, багато дій на підтримку польської спільноти та Римо-Католицької Церкви (РКЦ) в Україні треба було проводити обережно. Кінець 80-х років ХХ ст. – це також контакти з українською антикомуністичною опозицією, активістами «Народного Руху України за перебудову», а також відроджуваною Українською Греко-Католицькою Церквою (УГКЦ).

    Леніна у Львові повалено 14.09.1990 р. Світлина з архіву Я. Лукашевського

     

    У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ. 1991–2003 РОКИ

    Цей період – то передусім час побудови стосунків з новою адміністрацією та держустановами незалежної Української держави, а також – незабутніх зустрічей із членами українських демократичних середовищ, які вперше стали представниками органів місцевого самоврядування. Водночас це період, у якому зміна політичних реалій спричинилася до необхідності зміни рангу й статусу польського дипломатичного представництва у Львові.

    Прес-конференція в консульстві. Стоїть перший Генеральний консул РП у Львові Генрик Литвін, сидять ліворуч: Теодозій Старак легендарний український дипломат у Варшаві, віце-маршалок Сенату РП Аліція Ґжеськовяк та працівник консульства Ядвіга Пехати. Світлина з архіву Ядвіги Пехати.

     

    У грудні 1993 року тодішній міністр закордонних справ Польщі Анджей Олеховський видав розпорядження про перетворення Консульського агентства на Генеральне консульство Республіки Польща. Першим Генеральним консулом РП у Львові став тодішній керівник Консульського агентства Генрик Литвін.

    Візит маршалка Сейму РП Мацея Плажинського на Цвинтарі Львівських Орлят, 4.07.2000 р. Праворуч Посол РП у Києві Єжи Бар, ліворуч консул Вінцент Дембицький. Світлина з архіву В. Дембицького.

     

    Не менш важливо було відновити втрачені контакти між нашими народами, які водночас опинилися віч-на-віч із нелегкою, подекуди й донині не до кінця усвідомленою, історичною спадщиною. Складна й дражлива справа відновлення польського «Цвинтаря «Львівських Орлят», яка увінчалася успіхом лише в 2005 р., стала тоді вельми символічною.

    Паломництво Папи Римського Іоанна-Павла ІІ до України. Літургія на львівському іподромі, 27.06.2001 р. Ліворуч: кардинал Любомир Гузар, кардинал Мар'ян Яворський. Праворуч кардинал Анджело Содано. Світлина з архіву Львівської митрополичої курії.

     

    Початок останньої декади ХХ століття – це подальший розвиток Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков в Україні, а також подекуди важкий процес формування їхніх взаємних стосунків. Це, нарешті, така безумовно епохальна подія, як візит Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну, зокрема до Львова, у червні 2001 року.

    Консул Томаш-Марек Леонюк на І Фестивалі Польської Культури в Україні, 1995 р. Світлина з архіву Федерації польських організацій в Україні.

     

    Дев’яності роки ХХ століття – це подальший розвиток організаційних структур польської спільноти в Західній Україні. Крім утворених у 1988 році «Союзу поляків України» та «Товариства польської культури Львівщини» (ТПКЛ), у 1992 році з’явилася «Федерація польських організацій в Україні» (ФПОУ). Остання дуже швидко об’єднала більшість організацій польської меншини, особливо в західному регіоні країни.

    Візит до Львова Яна Новака-Єзьоранського. На світлині ліворуч наш гість, праворуч консул Вінцент Дембицький. Світлина з архіву В. Дембицького.

     

    Проголошення Україною незалежності означало також усунення багатьох перешкод в особистих контактах по обидва боки кордону. Наша установа розпочала гідну справу презентації польської культури в Україні, організовуючи виступи артистів і колективів з Польщі, виставки та інші культурні заходи. Львів і західну частину країни дедалі частіше почали відвідувати наші земляки з Польщі та з-за кордону, зокрема й ті, які народились у Львові – на чолі з незабутнім співцем свого улюбленого міста Єжи Яницьким. Дуже часто представники Консульства брали участь у зворушливих зустрічах «львов’яків»-емігрантів із земляками, які залишилися по той бік кордону.

    Президенти Александер Квасневський та Леонід Кучма відкривають новий пропускний пункт Краківець-Корчова. Світлина з архіву П. Коновроцького.

    Від початку 90-х років ХХ століття Львів став важливим пунктом на мапі двосторонніх стосунків, тому його дуже часто почали відвідувати різноманітні польські державні делегації, представники органів місцевого самоврядування та інші. У підготовці й організації таких поїздок головну роль відігравала польська дипломатична установа у Львові.

     

    НОВА СПЕЦИФІКА РОБОТИ УСТАНОВИ У 2003–2012 РОКАХ

    Молитва на місці загибелі Бруно Шульца в Дрогобичі. Праворуч консул Кшиштоф Савіцький, ліворуч проф. Владислав Панас. Між ними на задньому плані покійний Ігор Меньок. Світлина з архіву К. Савіцького.

     

    У зв’язку із впровадженням візового режиму для громадян України (1 жовтня 2003 р.), а потім «Закону про Карту поляка» (29 березня 2008 р.), а також Угоди між Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України «Про місцевий прикордонний рух» (28 березня 2008 р.), нарешті – у зв’язку із входженням Польщі до зони Шенґен (2007 р.) – обсяг виконуваних представництвом завдань суттєво змінився. Нові функції вимагали повної реорганізації попередньої роботи. Невдовзі з’ясувалося, що установі, кількість працівників якої зростає, приміщення на вулиці Івана Франка, 110 уже не достатньо. Тому в 2003–2006 роках для консульських потреб було пристосовано два приміщення по вул. М. Коцюбинського 11-а, а далі (у 2008 році) – орендовано додаткові приміщення на вул. Сміливих, 5. У 2006 році розпочато нелегку справу будівництва нової резиденції Генерального консульства РП на вул. Івана Франка, 108. Роботу закінчено в 2011 році, а урочисте відкриття нового будинку представництва 16 травня того ж року відбулося за участю міністрів закордонних справ Польщі й України – Радослава Сікорського і Костянтина Грищенка.

    Генеральний консул Веслав Осуховський вмуровує памятну капсулу у підвалини нового будинку консульства по вул. Івана Франка, 108. Фото: Д. Ґрещук

    Генеральний консул Веслав Осуховський на дружина президента РП Марія Качинська разом із львівськими дітьми покладають квіти до могили невідомих солдатів Цвинтаря Львівських Орлят. Світлина з архіву ГК РП у Львові, автор: О. Данчевський.

     

    Про потребу відкриття Генерального консульства РП у Львові, у якій сьогодні вже ніхто не сумнівається, свідчить хоча б такий символічний факт. Отож, із самого початку (коли щойно запровадили обов’язкову наявність візи при виїзді до Польщі) установа стала справжнім світовим рекордсменом за кількістю виданих документів. У 2006–2012 роках ми щороку наближалися до 300 тис. виданих віз або й більше, а в 2012 році встановили справжній рекорд – 334 тисячі віз. Динаміка цього процесу, що вказує на нормалізацію повсякденних польсько-українських зв’язків, справді вражає. Подібною була ситуація і в інших аспектах консульської роботи. Назвемо хоча б реалізацію «Закону про Карту поляка» або «Угоди про місцевий прикордонний рух». Про це найкраще свідчить звичайна статистика процесу, який неможливо переоцінити. Урочистість з нагоди вручення уже стотисячного дозволу на перетин кордону в рамках місцевого прикордонного руху відбулася 11 жовтня 2012 року. Ми із задоволенням зафіксували цей черговий, до того ж не лише чиновницький, рекорд.

    Урочистість відродження польського спротивного клубу ЛКС "ПОГОНЬ" ЛЬВІВ, 10.10.2009 р. Посередині Генконсул Ґжеґож Опалінський. Світлина з архіву ГК РП у Львові, автор: Данута Ґрещук.

     

    Слід зауважити, що зі збільшенням штату представництва зросли наші організаційні можливості в таких царинах як культура, промоція чи діяльність на підтримку польської спільноти. Можна сміливо стверджувати, що ми стали спеціалістами в організації масових і масштабних культурних заходів. Уже постійними стали такі проекти як Міжнародний фестиваль «Jazz Bez», акція «Світло пам’яті для Личаківського цвинтаря», Конкурс знань про польську мову й культуру «Чи знаєш ти цю країну?», Польсько-український День дитини, Польська театральна весна, Фестиваль партнерства, а віднедавна ще й перегляд сучасного польського кіно «Під Високим Замком» і багато інших.

    Генеральний консул РП у Львові Ярослав Дрозд вітає учасників конференції "25-річчя польської консульської місії у Львові", 1.12.2012 р. Світлина з архіву ГК РП у Львові, автор: Данута Ґрещук.

     

    Генеральний консул Ярослав Дрозд на урочистості 92-ої річниці битви під Задівр'ям, 2012 р.

    Перегляд сучасного польського кіно "Під Високим Замком". Зустріч із творцями фільму "Випускний 1947". Ліворуч консул Яцек Жур, Генконсул Ярослав Дрозд, акторка Соня Богосевич, продюсер Влодзімеж Нідергауз, режисер Януш Маєвський, актор Віктор Зборовський, працівник консульства Барбара Пацан. Світлина з архіву ГК РП у Львові, автор

    Марцін Зеневич

     

    Print Print Share: